Будь-яка сфера діяльності, в тому числі і дошкільне виховання, регулюються рядом нормативних документів. З них починається вивчення курсу «Дошкільна педагогіка». Ними ж і закінчується вивчення, коли студенти зайняті дипломними роботами.

Не раз потрібні вони в роботі фахівців дошкільних установ (завідуючої, методиста, вихователів та інших працівників), а також стануть у пригоді і батькам. Визначимося з основними і познайомимося з ними ближче.

У вас також буде можливість завантажити ці документи на свій комп’ютер.

Конституція України (витяги)

скачати

Конвенція про права дитини

скачати

Декларація прав дитини

скачати

Національна доктрина розвитку освіти в Україні

скачати

Закон України “Про освіту”

скачати

Закон України “Про дошкільну освіту”

скачати

“Про затвердження Типового статуту дошкільного навчального закладу”.

Наказ МОНУ № 257 от 24.04.2003 р.

скачати

Активний — лат. activus — діяльний, енергійний. Активність — посилена діяльність, діяльнй стан. Отже, активний — значить діяльнісний, енергійний, ініціативний, заповзятливий. Хіба не усі ці риси батьки хотіли б бачити у своєї дитини?

У науковій літературі можна знайти багато визначень поняття активність, а також велике розмаїття її різновидів. Термін «пізнавательна активність» пов’язують із розглядом діяльності, в якій дитини, пізнаючи оточуючий світ, як активний суб’єкт, намагається показати власну самостійність, індивідуальність, спрямувати енергію, волю, дії на досягнення позитивного результату. Отже, пізнавательна активність – це риса особистості, яка проявляється у її ставленні до пізнавальної діяльності, передбачає стан готовності, прагнення до самостійної діяльності, спрямованої на засвоєння дитиною соціального досвіду, накопичених людством знань та способів діяльності, знаходить свій вияв у пізнавальній діяльності. Найчастіше пізнавательна активність проявляється у процесі сприйняття та мислення.

Впізнати пізнавальну активність нескладно. Поспостерігайте за дитиною і помітите:

• захоплення предметом, розповіддю, діяльністю;
• яскраво виражене прагнення виконувати найрізноманітніші, особливо складні завдання, бажання продовжувати заняття після його закінчення;
• прояв самостійності у доборі засобів, способів дії, досягненні результата, здійсненні контролю;
• спілкування з дорослим, запитання, спрямовані на пізнавальні інтереси;
• емоційне ставлення до предмета (розповіді, діяльності тощо), постійне до нього прагнення.

Проявлятися пізнавальна активність може на різних рівнях. Високий рівень пізнавальної активності характеризується творчим ставленням дитини до оточуючого, умінням нестандартно мислити, креативно використовувати отримані знання.

Пізнавательну активність дітей можна охарактеризувати наступними особливостями:

• пізнавальна активність проявляється з народження та інтенсивно розвивається протягом усього дошкільного дитинства, виходячи за його межі, забезпечуючи дитині накопичення різних способів пізнання оточуючого світу;

• вона проявляється у різних видах діяльності, як правило не характеризуючись цілеспрямованість пізнання у окремій сфері – дитину цікавить все, що її оточує;
• пізнавальна активність дитини-дошкільника яскраво проявляється у запитаннях, роздумах, порівнянні, експериментуванні, постановці і вирішенні різноманітних дитячих проблем, спрямованих на більш глибоке пізнання дитиною оточуючих предетів і явищ;
• дитина дошкільного віку проявляє пізнавальний інтерес та всеохоплюючу допитливість від “Що це?” до “Хочу все знати!” Ця активність дитини спрямована не тільки на пізнання окремого предмета чи явища, а й на розпізнання устрою, причини, мети, призначення, способу використання тощо. Пізнавальний інтерес є важливою складовою пізнавальної активності і посилюється з накопиченням дитиною досвіду пізнавальної діяльності. Від молодшого до старшого дошкільного віку пізнавальні інтереси набувають стійкості. Інтерес дитини напряму залежить від її знань, а також способів, якими дорослий передає дитині нові знання;
• у процесі формування у дитини пізнавального ставлення до оточуючого чітко простежується єдність інтелектуального та емоційного (як домінуючого) ставлення до предметів та явищ дійсності. Дитина у процесі пізнання проявляє емоції, які свідчать про її ставлення до процесу пізнання;
• наприкінці дошкільного віку спостерігаються ознаки самостійності, певної саморегуляції і самоконтролю пізнавальної діяльності дитини, що проявляється у постановці мети, знаходженні способу, контролем за процесом діяльності, самостійній оцінці результату. Дитина частіше перестає наслідувати діям дорослого, а іноді, у дозволених межах, відходить від його вимог. З боку дитини можна спостерігати прояв ініціативи, певних вольових зусиль, спрямованих на виконання завдань чи просто резуляцію власної поведінки;
• у процесі пізнання дитина виступає як повноцінна особистість, здатна до визначення власної активності, творчості в діяльності, реалізації власної волі, інтересів і потеб;
• розвиток пізнавальних процесів у дошкільному дитинстві закладає основу для подальшого шкільного навчання;
• ефективним фактором формування пізнавальної активності є створення умов для прояву дитини як суб’єкта власної діяльності, взаємодії з дорослими та однолітками;
• після 4-5 років пізнавальна активність набуває форми ініціативної перетворюючої активності. Набуті дитиною знання та практичний досвід дають можливість усвідомити власні можливості, а це, у свою чергу, сприяє виникненню нових бажань, пробуджує ініціативу, а пізніше й творчі дії;
• усі визначені особливості пізнавальної активності у дошкільному дитинстві перебувають на рівні становлення і пізніше стають основою для розвитку пізнання у майбутній життєдіяльності.

По-перше, закінчився період раннього дитинства, в якому дитина активно росла та розвивалася (опанувала ходьбу, різноманітні дії з предметами, навчилася розуміти мову і активно говорити сама), їй потрібні були близькі люди, контакти з якими були провідними для її розвитку. За перші три роки малюк виріс, зміцнів, багато чому навчився. Стосується це, перш за все, таких важливих навичок, як самообслуговування (малюк самостійно їсть, відвідує туалет, частково сам уміє одягатися та роздягатися, з допомогою дорослого підтримувати і наводити елементарний лад у особистих речах та іграшках), уміння самостійно грати та налагоджувати контакти з оточуючими. Крім того, дитина вже має досвід «розлучення» з мамою на деякий час. Для успішної адаптації дитини до умов дитячого садка це немало.

Процес пристосування (адаптації) до дитячого садка проходить досить індивідуально. Одні діти легко і швидко звикають, не примушуючи батьків турбуватися та переживати. Інші, навпаки, звикають довго, хворобливо, а іноді й зовсім не можуть адаптуватися.

У психологічній літературі поняття адаптації розкривається як сукупність особливостей біологічного виду, які забезпечують йому специфічний спосіб життя в умовах певного середовища. У дошкільній педагогіці цей термін тлумачиться як активне засвоєння прийнятих у суспільстві норм та оволодіння відповідними формами спілкування та діяльності.

У період адаптації у дитини відбувається зміна динамічних стереотипів – раніше сформованих звичок та устрою життя. Додайте до цього й так звану імунну та фізіологічну ломку, подолання психологічних перешкод. Тому малюк переживає стрес, прояви якого різноманітні – відмова від їжі, сну, спілкування з оточуючими, занурення у себе, плач, хвороби. Щоби адаптація до дитячого садка проходила легше, слід підготувати малюка до того, що скоро у його житті настануть зміни.

Найбільш оптимальним часом для початку відвідування дитячого садка вважають початок літа або осені. Комплектація нових груп дітьми відбувається саме навесні. Тоді йде планування навчально-виховної роботи на новий навчальний рік, виділення коштів на наведення порядку у групових кімнатах, комплектація груп новими іграшками та посібниками, відповідно віку дітей. Тоді навчальний рік розпочнеться у повністю наповненій групі для усіх вихованців одночасно. Але це не означає, що в інший час дитину не візьмуть у дитсадок. Буде дуже добре, якщо вихователь дитячого садка трохи раніше до офіційного початку відвідування групи малюком, познайомиться з майбутнім вихованцем, визначить можливі труднощі і надасть рекомендації з їх корекції ще до того, як дитина почне систематично відвідувати дитячий садок. Щоб контролювати процес адаптації, вихователь дошкільного навчального закладу веде так званий листок адаптації, а також проводить постійну роботу з батьками дитини, які створюють необхідні умови виховання дитини вдома.

Головною педагогічною умовою успішної адаптації дитини до умов виховання в дитячому садочку є єдність вимог до малюка в сім’ї та дитсадку. З цією метою батьків знайомлять з умовами життя дітей у групі, а також вихователь знайомиться з умовами виховання дитини вдома, його індивідуальних особливостях, звичках. Бажано, щоб умови та вимоги до дитини з боку дорослих максимально співпадали. Стосується це, насамперед, режиму дня, навичок самообслуговування, культури поведінки. Також батьки повинні підготувати до відвідування дитячого садка і саму дитину. По-перше, слід організувати спілкування малюка з іншими дітьми – під час прогулянок, відвідування сімей з дітьми. Малюк повинен навчитися спілкуватися, ділитися іграшками, грати і поводитися у дитячому суспільстві. По-друге, чим більше навичок самообслуговування засвоїть дитина, тим легше буде відбуватися адаптація до дитячого садка. Вирішити це питання – батьківська справа.

Враховуючи практичний досвід роботи з дітьми, найбільш оптимальним для відвідування дитиною дитсадка вважаємо досягнення малюком трирічного віку. Згідно з вимогами програми виховання дітей «Детство» (Росія) у три роки малюк повинен уміти:

• Вмиватися. З незначною допомогою дорослого мити руки, дотримуючись послідовності: дорослий допомагає засукувати рукава одягу, відрегулювати струмінь води, дитина самостійно змочує руки, бере мило, намилює руки; дорослий показує, як зробити багато піни; дитина повторює намилюючи рухи, змиває мило, умивається, закриває кран; якщо кран тугий, дорослий сам закриває його; дитина самостійно витирає руки та обличчя рушником, дорослий звертає увагу дитини на те, що руки та обличчя повинні бути сухими. Взагалі діти охоче вмиваються самостійно або за нагадуванням дорослого.
• Доглядати за зовнішнім виглядом. Радіти чистому, красивому одягу, охайній зачісці. Відчувати негативні емоції у зв’язку з брудним одягом та руками, незачесаним волоссям; звертатися до дорослого з проханням допомогти дати лад. Радіти, коли такі неприємні моменти усунено. За нагадуванням дорослого користуватися носовою хустинкою, класти її у кишеню.
• Правильно поводитися за столом. Прагнути їсти самостійно, відмовлятися від пропозиції «погодувати з ложки». Тримати ложку у правій руці, ретельно пережовувати їжу. Радіти, що уміє їсти самостійно, як дорослий. За нагадуванням дорослого користуватися серветкою. Помічати за показом дорослого красиво накритий стіл, яскравий посуд, смачну їжу. Упізнавати і називати знайомі страви (суп, борщ, каша, котлети, салат, пюре, компот, сік, чай). За нагадуванням дорослих говорити «дякую», допомагати прибирати за собою тарілку, чашку, серветку. Дома мати «улюблену» тарілку, чашку, серветку, із задоволенням спостерігати, як мама миє посуд, робити спроби самостійно вимити свою тарілку та чашку, подати хліб, пиріжок.
• Доглядати за речами та іграшками. Разом з дорослим та за його показом складати іграшки на місця, вішати речі, ставити взуття. Спостерігати, як дорослий пере, прасує, чистить одяг, брати участь у митті іграшок, купанні ляльок.
• Одягатися. Вчитися за показом дорослого знімати і вдягати одяг, розстібати великі ґудзики, шнурувати чоботи. Знати свої речі, радіти чистому одягу.
• Грати. У грі відображати процеси умивання, одягання, їжі; годувати, купати, одягати іграшки (ляльок, звіряток тощо), «вчити» свої улюблені іграшки правильно їсти, вмиватися; у іграх-демонстраціях з іграшки, які показує вихователь, допомагати ляльці правильно вдягатися, приносити Зайчику усе необхідне для купання маленький зайченят тощо.

По-третє, необхідно привчити дитину до певного режиму дня, в якому відведено місце різним видам діяльності (гігієнічні процедури, прийом їжі, ігри та заняття, прогулянка, елементарна праця та інші). По-четверте, малюк повинен знати, що таке дитячий садок, чим там займаються діти. Також у дитини слід стимулювати бажання відвідувати групу. Для цього дитині розповідають про життя в дитячому садку, розглядають ілюстрації, ходять до дитсадка під час денної прогулянки дітей і спостерігають за ними.

Приблизно за місяць до початку систематичного відвідування дитячого садка (коли буде зібрано усі необхідні документи та пройдено медичний огляд), добре, якщо Ви домовитесь з адміністрацією, і будете приходити разом з дитиною тільки на час денної прогулянки. Так дитина познайомиться з вихователем, дітьми, звикне до них, навчиться спілкуватися, у неї з’являться перші враження про життя у дитсадку. Важливо, щоб цей досвід був позитивним і сприяв виникненню бажання дізнатися, що іще цікавого в садочку. Обов’язково потоваришуйте з вихователями (їх, як правило, два) і помічником вихователя. Робіть це поступово. Довіра дитини до вихователя є неодмінною умовою гарного самопочуття і розвитку дитини у дошкільному навчальному закладі.

З часом, дитину можна буде приводити в садочок з ранку до денного сну. На це піде іще деякий час. Будьте терплячими, показуйте дитині, що Ви раді з того, що вона вже доросла і ходить до дитсадка, до дітей. Користуйтеся тим, що дитина виявляє потребу робити все самостійно, але при цьому враховуйте фактичний рівень її можливостей. Завдання дорослих – підтримувати прагнення до самостійності, не згасити його критикою незграбних дій дитини, не знищить віру дитини у власні сили. Допоможіть малюку помітити зростання своїх досягнень, відчути радість переживання успіху в діяльності. Частіше акцентуйте увагу на радісних моментах спілкування з дітьми та дорослими в дитячому садку, розпитуйте дитину про її враження.

Коли пройде певний час, спробуйте залишити дитину на денний сон. Обов’язково скажіть їй, що коли вона прокинеться, Ви одразу її заберете. Не обов’язково одразу спати до фактичного підйому. Спочатку можна спробувати тільки заснути, а коли малюк прокинеться – сказати, що мама вже прийшла. Так Ви зможете заспокоїти дитину, переконати її в тому, що додому малюка забиратимуть ЗАВЖДИ. Адже страх розлучення з близькими людьми, а тим більше з мамою – найбільш сильний страх (і, погодьтеся, не тільки дитячий!). Сподіваємось, що Ваша дитина поступово звикне до щоденного відвідування дитячого садка на увесь день. У вечірні години у дітлахів немало цікавих справ – загартування, вечори розваг, самостійна ігрова діяльність та багато іншого.

Бажаємо Вам та Вашій дитині швидкої та безболісної адаптації!

Весь период раннего возраста направлен на формирование, развитие и закрепление этого важнейшего навыка ребенка – ходить на горшок (проситься на него, успешно делать нужное дело в горшок и никуда больше, понимать необходимость содержания горшка в чистоте). От этого зависят здоровье, эмоциональное благополучие малыша и всех его родственников. Недостаточное внимание к формированию умения пользоваться горшком приводит к простудным заболеваниям, болезням почек, мочевого пузыря, негативным отклонениям в поведении ребенка.

Не вдаваясь в научные выкладки проблемы, связанные с методикой высаживания на горшок (а она существует!), давайте попробуем разобраться в основных рекомендациях этого нелегкого дела.

Знакомство. Если вы выбирали горшок вместе с малышом в магазине, то знакомство состоялось там. Надеемся, малыш выбрал горшочек, который ему понравился больше всего. Теперь самое время познакомить с горшком вашего крохотулю в домашних условиях. После того как горшочек вымыт, поставьте его там, где он будет стоять постоянно, и обратите внимание малыша на новый предмет.

Обязательно скажите, что это и для чего нужен этот новый предмет. Дайте малышу поиграть с горшком. Не удивляйтесь, если малыш захочет горшок лизнуть, постучать по нему или бросить, надеть на голову или сложить в него свои игрушки. Все это – необходимые составляющие знакомства. Обязательно рассмотрите горшок, – потрогайте, посмотрите, что на нем нарисовано, для чего у него ручка. Будет здорово, если вы покажите, как сидит на горшке любимая кукла Маша, медвежонок или зайчик. Главное, чтобы знакомство было позитивным.

Наблюдение, терпение, такт. Теперь наберитесь терпения. Наверняка вы уже знаете, в какое время происходит опорожнение кишечника малыша или как он себя ведет перед началом мочеиспускания. Если нет – понаблюдайте. Дети зачастую определенным образом ведут себя (покряхтывают, пукают, слегка вздрагивают, трогают себя «там» руками и т. п.).

Оптимальным для начала пользования горшком считается момент, когда ребенок научился сидеть. Лучше всего, если вы начнете формировать привычку ходить на горшок, вырабатывая условный рефлекс на время, место, слово взрослого, положение во время этого процесса.

Будьте ласковы, терпеливы, добры. Никогда подолгу не держите малыша на горшке и уж тем более не наказывайте высаживанием на горшок. Нельзя сидеть на горшке дольше 5-10 минут. Внимательно наблюдайте за малышом. Возможно, ему неудобно на горшке (случается так, что родителям приходится покупать несколько разных моделей, пока найдется та, на которой малышу будет удобно).

Кроме наблюдения поведения ребенка перед опорожнением, вам необходимо знать время, которое он может удерживать мочу. Если вы начали приучать малыша к горшку с 8-9 месяцев, то в среднем это 40-50 минут. Но тут важно помнить, что все детки разные и у вашего малыша это может быть 20 или 60 минут. В этом и состоит ваша задача – выявить это время и, поглядывая на часы, вовремя предложить присесть на горшок.

Помните и о том, что в теплое время года мочеиспускание происходит реже. А в прохладном помещении малыша нужно усаживать на горшок чаще. Также не забывайте, что позыв к мочеиспусканию возникает приблизительно через 15-25 минут после приема пищи.

Ура, получилось! Теперь наберитесь терпения. Наверняка вы уже знаете, в какое время происходит опорожнение кишечника малыша или как он себя ведет перед началом мочеиспускания. Если нет – понаблюдайте. Дети зачастую определенным образом ведут себя (покряхтывают, пукают, слегка вздрагивают, трогают себя «там» руками и т. п.).

Оптимальным для начала пользования горшком считается момент, когда ребенок научился сидеть. Лучше всего, если вы начнете формировать привычку ходить на горшок, вырабатывая условный рефлекс на время, место, слово взрослого, положение во время этого процесса.

Будьте ласковы, терпеливы, добры. Никогда подолгу не держите малыша на горшке и уж тем более не наказывайте высаживанием на горшок. Нельзя сидеть на горшке дольше 5-10 минут. Внимательно наблюдайте за малышом. Возможно, ему неудобно на горшке (случается так, что родителям приходится покупать несколько разных моделей, пока найдется та, на которой малышу будет удобно).

Кроме наблюдения поведения ребенка перед опорожнением, вам необходимо знать время, которое он может удерживать мочу. Если вы начали приучать малыша к горшку с 8-9 месяцев, то в среднем это 40-50 минут. Но тут важно помнить, что все детки разные и у вашего малыша это может быть 20 или 60 минут. В этом и состоит ваша задача – выявить это время и, поглядывая на часы, вовремя предложить присесть на горшок.

Помните и о том, что в теплое время года мочеиспускание происходит реже. А в прохладном помещении малыша нужно усаживать на горшок чаще. Также не забывайте, что позыв к мочеиспусканию возникает приблизительно через 15-25 минут после приема пищи.

«Позитиffчик…». Не стесняйтесь говорить, называть все своими именами. А еще обязательно похвалите ребенка сразу после успешного дела, а вечером расскажите в присутствии ребенка об успехе папе (бабушке, дедушке, близкому взрослому, которому малыш симпатизирует). И снова вместе похвалите. Подчеркивайте важность для вас того, что случилось с горшком. Выражайте уверенность, что Ваш умничка обязательно еще пописает в горшочек, а вы снова похвалите его. Но не переборщите. Слишком настойчивое и навязчивое внимание к горшку может вызвать у малыша нежелание делать в него свои дела.

«Хитрули». Случается так, что, приучая к горшку, взрослые придумывают массу уловок, чтобы добиться позитивного результата. Например, мамы начинают держать малыша над тазиком и стимулировать мочеиспускание в него. После таких упражнений малыш лучше реагирует на соответствующие слова, когда его усаживают на горшочек.

Бывает так, что малыш отказывается сесть на горшок и сделать свое дело. Но он знает, что «а-а» ходит в туалет и мама, и папа. Скажите ему, что, когда он пописает, вы вместе пойдете выливать из маленького горшочка в большой горшочек, а потом малыш нажмет на кнопку слива воды. Поверьте, такое высокое доверие не останется за пределами внимания крохи.

Главное в хитростях, не переборщить. Так, можно показать, как ходит на горшочек куколка (а такие куклы есть в продаже). Но важно, чтобы кукла это сделала после малыша, иначе мокрых штанишек не избежать.

Система, система и еще раз система. Если вы достигли первого позитивного результата, похвалите малыша и закрепите его успех еще раз. Не стоит по началу все время посвящать приучению. Возможно, вполне достаточно и одного раза в день. Позже вы будете увеличивать количество походов на горшок, сочетая их с ношением подгузника. Получилось пару раз сегодня, завтра, послезавтра, а через неделю трижды, пока привычка не станет систематической.

Никогда не превращайте горшок в трамплин, преодолев который, малыш пойдет на прогулку. Не получилось – одевайте подгузник и идите гулять. Придете с прогулки – попробуете еще разочек.

Маленькие неприятности. Случается так, что на фоне позитивного формирования навыка происходят маленькие неприятности. В силу своих возрастных особенностей малыш может заиграться, отвлечься, отказаться присесть на горшок. Никогда не кричите за мокрые штанишки. Предложите малышу попробовать мокрое место. Формируйте у него соответствующее отношение к мокрому и грязному. Но не ругайте, а скажите, что: «Что ж, так получилось. Но в следующий раз ты обязательно пописаешь в горшочек и штаники будут сухими и чистыми».

Помните и о том, что мокрые штанишки иногда выражают скрытую месть ребенка. Проследите за поведением взрослых, разберитесь в ситуации. Возможно, причина мокрых штанишек кроется в вашем поведении (невнимании к ребенку, нежелании уступить, неумении отвлечь или договориться и т. п.). Часто в семьях, где есть еще один младший ребенок, мама основное внимание уделяет малышу. Естественно, ребенок постарше может испытывать дефицит маминой заботы. Это тоже может быть причиной мокрых штанишек.

Учим проситься на горшок. В процессе формирования умения пользоваться горшком необходимой составляющей является умение малыша проситься на горшок. Не откладывайте это дело на потом (когда научится говорить), формируйте все в комплексе. Как правило, на предложение взрослого: «Катя хочет а-а?» или «Пойдем а-а на горшочек» малыш отвечает: «А-а!». Так постепенно, вы даже не заметите когда, малыш сам скажет «А-а!», а вы поймете, что он просится на горшок.

Если вы были трудолюбивы и терпеливы, то, как правило, к году малышу вполне под силу освоиться с горшком. Он будет самостоятельно проситься на него и радовать вас своими успехами. Ваша задача теперь – закрепить навык, сделать его систематическим. Продолжайте быть настойчивыми и терпеливыми. По-прежнему хвалите малыша. Постепенно увеличивайте время пребывания ребенка без подгузника. НЕ СЛУШАЙТЕ НИКОГО (особенно рассказы мам сверстников о том, что их малыш уже о-го-го, какой молодец, а ваш все никак). Постоянно помните об индивидуальных особенностях, продолжайте наблюдать, помогайте крохе становиться с каждым днем лучше. Так постепенно малыш сможет спать без подгузника в дневное, а чуть позже и в ночное время. Убедитесь в том, что, когда малыш спит, он не мочит штанишки. Это происходит тогда, когда малыш пробуждается. Ваша задача быть в нужное время в нужном месте и вовремя предложить малышу присесть на горшок. Если это нужно сделать ночью – сделайте это спокойным тоном. Спросонья малыш будет согласен на многое и отблагодарит Вас спокойным сном и хорошим настроением. Ведь вы ему ДОВЕРЯЕТЕ!

Не ждите добрых волшебников, которые научат малыша делать это очень личное дело – ходить на горшок. И уж тем более не дожидайтесь, когда малыш пойдет в детский сад (мол, там его сразу всему научат). Поверьте, среди вопросов к вам на первом собеседовании в детском саду сразу прозвучит вопрос о горшке.

А теперь подведем итоги и выделим главное.

1. Предложение взрослого присесть на горшок должно совпадать с реальной потребностью малыша.

2. Каждый малыш должен четко понимать, что вы от него хотите (нужна инструкция взрослого, например: «Давай пописаем!»).

3. Как ни в каком другом деле, в делах горшочных не должно быть долгого ожидания. Если малыш попросился или вы сами предложили сходить на горшок, делать это нужно незамедлительно.

4. Постарайтесь оградить внимание малыша от посторонних отвлекающих предметов и звуков. Сделайте так, чтобы ничто не отвлекало малыша от главной задачи.

5. Приучайте малыша к соответствующим движениям и действиям, связанным с процессом опорожнения. Это необходимо для своевременного развития культурно-гигиенических навыков детей.

6. Единство требований со стороны всех взрослых (мамы, папы, бабушки…) и постоянство воспитательных воздействий при проведении режимных моментов (пробуждение, умывание, переодевание, подготовка к прогулке и т. д.) способствуют выработке динамического стереотипа (привычки) активного участия ребенка в жизни.

7. Требования, которые взрослые ставят перед ребенком, должны учитывать его индивидуальные особенности.

Терпения вам и успеха вашему малышу!

Время идет. Ваш малыш растет. Однажды в семье встанет вопрос о приобретении детского горшка. Казалось, что тут сложного? Но на самом деле от этого выбора зависит успех приучения к горшку вашего ребенка.

Для того чтобы добиться успеха в делах горшочных, необходимо, прежде всего, подобрать правильный горшок. «Когда же планировать покупку?» – спросите вы. Примерно на пятом-шестом месяце жизни, когда будете понимать, что ваш малыш вот-вот научится сидеть самостоятельно.

Не будем вдаваться в подробности, и перечислять фирмы, производящие сей крайне необходимый предмет детского приданого. На сегодня их существует огромное множество, от которого просто голова кругом идет. Выбирая, будем помнить, следующее:

• материал, из которого изготовлен горшок, должен быть «теплым», чтобы на него приятно было присесть. Кроме того, этот материал должен легко мыться. Рекомендуем вам горшки светлых тонов (как это странно ни звучит). Когда горшок светлый, на нем легче своевременно обнаруживаются и устраняются любые загрязнения. Бесспорно, что всем этим требованиям отвечает пластик;

• конструкция горшка обязательно должна предусматривать удобную ручку, за которую вы будете горшок держать и переносить. Поэтому при покупке обязательно попробуйте несколько разных вариантов, поразмыслите, какая из ручек более удобна для вас и ребенка (он ведь тоже захочет носить свой любимый горшочек);

• одной из необходимых, на наш взгляд, составляющих конструкции горшка является противоскользящая кайма, которая идет по всей поверхности, соприкасающейся с полом (и даже на ручке, чтобы и в руке горшок не скользил). Этим вы обеспечите безопасное сидение и вставание ребенка с горшка;

• теперь о форме. Горшки бывают круглой формы, анатомической, в форме игрушек, стульчика, кресла. Вы найдете горшки для мальчиков и девочек. На наш взгляд, оптимальной является анатомическая форма горшка, в которой есть выступ-возвышение впереди и небольшая поддержка сзади в виде невысокой спинки и специфического выступа. Наличие выступа-возвышения позволит правильно посадить ребенка на горшок. Малыш сядет в позу наездника достаточно устойчиво, удобно поставит ножки на пол так, чтобы потом самостоятельно встать, и, что самое важное, не прольет за край горшка ничего лишнего. Но будьте внимательны: выступ-возвышение не должен быть слишком высоким или широким. В противном случае малышу придется широко расставлять ножки, а это уже дискомфорт. Бывает так, что этот выступ оформлен в виде головы какого-нибудь зверя (собачки, зайчика, медвежонка и т. п.). Считаем это неудобным излишеством, поскольку с такого горшка малышу будет сложно подняться самостоятельно, а тем более в процессе привыкания. Горшки анатомической формы сконструированы таким образом, чтобы во время сидения ребенок своим весом давил на нужные зоны, отвечающие за опорожнение, и вы добились желанного результата. Не рекомендуем горшки-стулья или горшки-кресла, в которых можно развалиться и засидеться надолго;

• есть модели, в которых предусмотрена крышка, закрывающая содержимое горшка. Это удобно во время, например, путешествия в поезде, когда вам необходимо пройти с содержимым горшка по вагону;

• для особо требовательных взрослых, которые не хотят заниматься поиском горшка несколько раз (а это необходимо по мере роста малыша) продается горшок-трансформер «три в одном». Главным его достоинством является то, что он «взрослеет» вместе с малышом, позволяя ему плавно перейти от горшка к взрослому унитазу. В собранном виде конструкция представляет собой горшок-стульчик для малышей. Разбираясь, нижняя часть горшка превращается в подставку-ступеньку, а верхняя часть – в сиденье на унитаз;

• не рекомендуем музыкальные или говорящие горшки, которые оповещают всех об успехе малыша (при попадании в горшок влаги в нем активируется звуковой элемент). Как бы это ни показалось здорово, у малыша может сформироваться привычка делать свои дела под определенную мелодию (но ведь ее он может услышать где угодно, и не только на горшке!). Часто звук пугает малыша. А в таком деле, как ни в каком другом, нужны покой, тишина, внимательный и заботливый взрослый;

• также не рекомендуем для приучения дорожный горшок. Для путешествий он – прекрасная находка.

Ура! Найден нужный, правильный, удобный, красивый горшок, и теперь он поселится в комнате вашего малыша. Его место должно быть обязательно постоянным. Вы со временем оцените это, когда ваш малыш начнет ползать или ходить и будет проситься на горшок, приходить на то место, где горшочек стоит.

Виховуйте дітей, граючи. Саме цей шлях перетворить Ваш повчальний, інколи навіть найвимогливіший тон, у цікаве пізнавальне заняття. Адже Ви добре знаєте, що однією з провідних потреб у розвитку дитини є потреба подобатися дорослому, відповідати його вимогам.

Організувати гру Вам допоможе використання художнього слова – віршів, потішок, пестунок, колискових, прислів’їв та приказок, оповідань, казок. Для них можна спеціально не шукати певний час, особливо для віршованих жанрів. Своєчасно прочитаний віршик інколи буде набагато ефективнішим, ніж Ваші настанови про гарну поведінку. А якщо треба більш детально поговорити, – читайте оповідання, казки, розглядайте ілюстрації, розмовляйте. Головне – будьте щирими учасниками спілкування, не підвищуйте силу голосу, дайте дитині можливість усвідомити, що в її поведінці Вам не подобається і … – можна навіть вивчити деякі вірші напам’ять, малювати їх сюжети, вигадувати казки.

1. Процес виховання культури поведінки має бути органічною неперервною складовою усієї виховної роботи. Вона повинна бути спрямована на послідовне ознайомлення дітей із сучасними правилами та моральними нормами поведінки в їхньому соціальному оточенні. Обов’язково при цьому слід враховувати закономірності та особливості психічного розвитку дітей різного віку.

2. Раціонально організований виховний процес розрахований на те, що кожна хвилина, проведена з дитиною, має збагачувати розум, особистість дитини, її моральний досвід, шліфувати чуттєвий світ. Дитина повинна усвідомлювати ті переваги, які створюються у її оточенні за умови дотримання норм та правил культури поведінки.

3. Дорослий повинен бути найпершим прикладом культури поведінки для дитини. У оточенні дитини необхідно створити морально-етичний клімат, що відповідає сучасним суспільним вимогам до взаємин між однолітками та дорослими, ставлення до природи, культурної спадщини свого народу, продуктів діяльності та самого себе.

4. Виховання культури поведінки доцільно організовувати на національних традиціях. Культура поведінки повинна стати джерелом духовного розвитку малюка.

5. Будь-який прояв культури поведінки повинен бути для дитини усвідомленою потребою. Стійка потреба в постійному регулюванні своєї поведінки повинна формуватися за свідомо засвоєними морально-етичними нормами.

6. Однією з найважливіших вимог виховання культури поведінки дитини є єдність вимог дорослих до дитини. На перший погляд досягти її неважко, але реалії сьогодення на кожному кроці показують, що, наприклад, у дитячому садку вимоги одні, у мами – інші, а бабуся може дозволити собі треті.

У педагогічній літературі культура поведінки визначається як сукупність сформованих соціально значущих якостей особистості, щоденних вчинків у суспільстві, які ґрунтуються на нормах моралі та особистісної культури.

Отже, культура поведінки є складовою морального виховання дитини. Підходи до виховання культури поведінки не повинні зводитися тільки до формування певної сукупності знань, умінь та навичок. Сьогодні дорослим необхідно зрозуміти, що виховуючи культуру поведінки дитини, необхідно стати більш демократичними, позбутися надмірної ускладненості, набути природності і доцільності. Слід також пам’ятати, що культура поведінки не зводиться тільки до зовнішніх проявів. В її основі повинна бути інтелігентність, духовна суть особистості, активна позиція у суспільстві.

У поняття культура поведінки входять наступні компоненти:

• Культурно-гігієнічні навички – це дії, пов’язані з підтриманням чистоти та порядку. Їх умовно можна поділити на чотири різновиди: навички особистої гігієни;навички культури їжі;бережливе ставлення до власних речей;підтримання порядку та чистоти у оточуючому середовищі.
• Культура діяльності – сукупність сформованих соціально значущих якостей особистості, які визначають спосіб її буття в світі, здатність вносити в дійсність зміни
• Культура спілкування – знання, навички і уміння будувати свої взаємини з іншими відповідно з гуманістичними нормами, виробленими суспільством.

Воспитатель! – какая возвышенная нужна тут душа. Поистине, чтобы создать человека, нужно самому быть или отцом, или больше, чем человеком.

ЖАН-ЖАК РУССО (1712-1778)

Несомненно, что только одна мать в состоянии заложить правильную чувственную основу воспитания человека. Ее реальные поступки, к которым её побуждает один только голый инстинкт, являются, по существу, правильными, естественными средствами нравственного воспитания.

ИОГАНН  ГЕНРИХ ПЕСТАЛОЦЦИ (1746-1827)

Не в умственных способностях женщины, но в характере ее природы скрыты богатые средства для воспитания детей, сосредоточенность внимания, точность, терпение, настойчивость, любовь к порядку, нежность, манеры, вкус и, наконец, врожденная любовь к детям – все это такие качества, которые встречаются скорее в женщине, нежели в мужчине.

КОНСТАНТИН ДМИТРИЕВИЧ УШИНСКИЙ (1824-1871)

Быть правдивыми и честными с детьми, не скрывая от них того, что происходит в душе, есть единственное воспитание.

ЛЕВ НИКОЛАЕВИЧ ТОЛСТОЙ (1828-1910)

Не думайте, что вы воспитываете ребенка только тогда, когда с ним разговариваете, или поучаете его, или приказываете ему. Вы воспитываете его в каждый момент вашей жизни, даже тогда, когда вас нет дома.

АНТОН СЕМЕНОВИЧ МАКАРЕНКО (1888-1939)

Творение человека – высшее напряжение всех духовных сил. Это и жизненная мудрость и мастерство, и искусство.

ВАСИЛИЙ АЛЕКСАНДРОВИЧ СУХОМЛИНСКИЙ (1918-1970)