ДОШКОЛЯТА

Морозець
– Морозець, морозець,
Не щіпай за щічки.
Теплі валянки у нас,
Шубки й рукавички.
Морозець, морозець! –
Плещемо в долоні.
У дівчаток і хлоп’ят
Носики червоні.
(Г.Бойко)

Сонечка умита
Задивилось сонечко
На маленьку Сонечку:
Сонечка умита,
Сонечка удіта,
Чисті черевики,
У косичках стрічки.
Усміхнулось сонечко
До малої Сонечки.
(Г.Бойко)

Калачі
Я печу, печу, печу
Дітям всім по калачу.
Зверху маком потрушу,
В піч гарячу посаджу.
Випікайтесь, калачі,
У натопленій печі!
Буду Васю, буду Нату
Калачами частувати.
(Г.Демченко)

Котик
Скочив котик,
Він миленький
Сів на плотик,
І чистенький.
Миє ротик
Гарний Мурко
І животик.
Мій маленький.
(М.Підгірянка)

Жабенятко
Скаче, плаче жабенятко:
Замерзли в нього ноженята.
Де б йому в ріці
Та знайти штанці,
Тепленькі,
Зелененькі,
В цяточку?
(Чеська народна пісенька)

Іде коза рогатая,
Іде коза вухатая
За дітками-малятами.
Ніженьками туп-туп,
Віченьками луп-луп:
Хто лиш сосочку ссе,
Молочка хто не п’є,
Того буцну прийду,
На ріжки посаджу.

Купалися ластів’ята,
Та в чару-водиці,
Щоб були ви білотілі,
Та ще й білолиці.
Купалися ластів’ята,
Та в чару-водиці,
Щоб були ми чорнобриві,
Та ще й білолиці.
У любисточку купали,
Живу воду наливали,
Щоб здоров’я тіло мало,
Лиха-горенька не знало.

Печу, печу хлібчик
Діткам на обидчик:
Маленькому – менший,
Старшому – більший,
Шусть у піч!..

Гу-ту-ту, гу-ту-ту,
Вари кашку круту,
Підсипай молочка,
Погодуй козачка!

Хлюп, хлюп, водиченька
Хлюп, хлюп, водиченька,
Хлюп, хлюп на личенько,
І на ручки, і на ніжки
Хлюп, хлюп, хлюп.
(Г.Бойко)

Брязкальце
Під зеленими гілками
Наш Андрійко сам сидить,
Держить брязкальце руками,
Бубонцями брязкотить.
Забряжчить – і заніміє,
І навкруг погляне він.
Бо ніяк не зрозуміє:
– Звідкіля лунає дзвін.

Півник
Хто це пісеньку таку
Нам співа: «Ку-ку-рі-ку»?
Це наш Петя-петушок,
Це він будить так діток,
Щоб вставали,
Не проспали,
Не спізнились в дитсадок.
(І.Нехода)

Летів горобчик:
Жив-жив, жив!
– А де ж мені сісти?
– На печі.
– А що ж мені їсти?
– Калачі.
– Гам!

Гоп-гоп, козуню,
Гоп-гоп, сіренька,
Гоп-гоп, біленька!
У нашої кізоньки
Чотири ніженьки.

Куєм, куєм ніжку,
Поїдем в доріжку.
Треба коня підкувати,
Будем в баби ночувати.

А-та-та, а-та-та
Сіла баба на кота,
Поїхала в гості,
Розсипала кості.

– Коваль, Ковальов,
Підкуй мені чобіток.
А я тобі, Ковальов,
Дам за теє п’ятачок.
– Я не хочу кувать,
В мене ручки болять.

Куй, куй чобіток!
Подай, бабо, молоток.
Не подаси молотка, –
Не підкую чобітка!
Молоток золотенький,
Чобіток дорогенький.

Куй, куй, ковалі,
То великі, то малі.
А старого коваля
Посадили на коня,
А старую ковалицю
Посадили на телицю,
А маленьких ковалят
Посадили на телят.
Гей, цоб, тр-р! Цабе!

– Хлопчик-пальчик,
Що робив?
– З першим братом
В ліс ходив.
З другим братом
Борщ варив,
З третім братом
Пас корів,
А з четвертим –
Кашу їв.

Дир-дир, деркач
Загубив плескач.
Будемо шукати,
Дитя забавляти.

Ладки, ладки,
Побилися бабки.
За кого? За кого?
За Костеньку малого?

У мами Сороки
Четверо сороченят.
А звати їх ось так
Показальчик
Помагальчик
І цей пальчик-трудівник,
Бо трудитися він звик.
Ну а цей нероба-сплюха
Працювати не любив,
Все лежав собі на боці,
Не допомагав Сороці.
А Сорока-ворона
кашку варила,
Ополоником мішала,
Діток годувала.
Цьому дала з мисочки,
Цьому дала з тарілочки,
Цьому дала із блюдечка,
А собі самій – із горщика.
Цьому ж не дала –
Він дрова не носив,
Печі не топив, каші не варив.

Двоє братиків із хати
Вийшли погуляти.
А за ними йдуть ще двоє –
Хочуть в ліс вони обоє.
А найстарший на вогні
Варить страви їм смачні.
Кличе менших на обід –
В нього в домі все як слід.
Спечем, спечем хлібчик
Дідям на обіднич.
Найбільшому – хліб місити,
А тобі – воду носити,
А тобі – в печі палити,
А тобі – дрова рубати,
А малому – замітати.
Тальки хліба напекли –
Танцювати почали.
Це робота нелегка –
Витинати гопака.

Петро-гарбуз
На печі загруз,
Подайте лопату –
Петра витягати.

Люлю, люлю, спи, синулю,
Спи, маленький, міцно.
Лягай спати вчасно,
Будеш житин щасно.

Ой у ліску на горішку
Там хатинка новенькая,
Там хатинка новенькая,
Там дитина маленькая.
Ми дитинку будем колисати
І самі будемо спати.

А-а-а, котів два,
Сірі-бурі обидва.
Сірі-бурі волохаті,
Не ходіте коло хати.
У нас дитя маленьке,
Воно спати раденьке.

Люда милитись не хоче
Я купатись в ванні буду,
Покупаю й ляльку Люду,
В неї пальчики зелені,
В неї носик у варенні.
Люда милитись не хоче
Плаче: «Мило лізе в очі»
Людо, Людочко, сідай,
Тільки очі затуляй!
(Г.Бойко)

Місяченько
Не шуміть ви, осокори,
Щоб синок вас не почув.
Довго бігав він надворі,
Натомився і заснув.
Місяченьку, чародію,
Не жартуй крізь вікна з ним,
Не лягай йому на вії
Ти промінням голубим.
(В.Сосюра)

Галя-прачка
Зажурилась наша Галя,
Що в брудному ходить ляля.
Всю білизну намочила,
Намочила, ще й варила,
А потому стала прати,
Все робила так, як мати.
(Ю.Шкрумеляк)

Захотіла Милочка спати
Захотіла Милочка спати,
Кулачками тре оченята.
Зачекай-но, Милочко трішки:
Постелю для тебе я ліжко.
Покладу тебе й заспіваю:
– Люлі-люлі-люленьки, баю!
(Г.Бойко)

Потягусі, потягусі,
На Галю ростусі.
Щоб Галочка росла,
Росла-виростала.
Щоб Галочка своїй мамці
Скоріш в поміч стала.
У помочі стала.
Діток колихала
Й хату доглядала.

Тосі, тосі,
Гуси в горосі!
Нікому вигнати,
Тільки Явдосі.
Тосі, тосі, тосі,
А свині у горосі,
Нема кому вигнати,
Хіба що Явдосі.
Тусі, тусі, тусі, Телята в капусті.
Не треба їх виганяти,
Аби були товсті.

А-а-а, а-а-а, коточку,
Спи, мій синочку,
Спи сном-дрімотою,
Добром-охотою. А-а-а!

Тосі, тосі
Підемо до Досі,
А в Досі кучерики
Й жовтеньке волосся.

Ото тушки-тутушки!
На котика потягушки,
А на Василька простушки.
Ой тошки, тошки!
Щоб підрости трошки!

В нашім дворі, ще до зорі
Півень співає.
Вставай, вставай, Юрасику,
Вже світає.

На зуб
Пізнає Стефуся світ,
Як сніданок чи обід.
Книжку, іграшку, листок,
Кицю, Лізин чобіток,
Ополоник, зерня маку,
Дідусевого собаку,
Татів ремінь, з вікон рами,
Дисертацію у мами,
Табуретку й просто луб -
Все попробує на зуб.
(І.Андрусяк)

Скигленя
Вередливе Скигленя
Гірко плакало півдня.
Два струмки текли з очей
По підлозі до дверей.
Сльози хвилями котились,
У ставок перетворились,
Затопили всю кімнату,
Треба меблі рятувати,
Потекли по коридору,
Розтеклися справжнім морем,
Їм немає перепони,
Сльозопад летить з балкона,
З вікон б’ють цілі фонтани –
Море стало океаном!
Скигленя ревло щосили,
Сльози дім вже затопили,
Двір, дорогу, тротуар,
Магазини та базар,
А воно не угаває,
Сліз все більше прибуває.
В океані, мов рибини,
Сумно плавають машини.
Підкажіть нам, любі діти,
Як цю плаксу зупинити,
Океан же Сльозовитий
Може Землю затопити?!
(Т.Лисенко)

Весело Світланка сміялась,
З рибкою і зайчиком гралась.
Потім захотіла чук-чуки
І пішла до мами на руки.
А тепер сидить у бабусі –
Вибиває ладі-ладусі...
(Г.Бойко)